Олександр Сич, 1964 р.н. Заступник голови Всеукраїнського Об'єднання "Свобода", голова Івано-Франківської обласної організації. Дві вищі освіти – історик і юрист. Депутат Івано-Франківської обласної ради. Доцент кафедри державного управління Національного технічного університету нафти і газу. Автор більше 30 наукових статей, 6 книг, упорядник 2-х томника творів С.Ленкавського. Серед інших - такі праці – “Пласт: нарис витоків, історії, сьогодення”, “Адміністративний ресурс у технологіях тіньової політики України”. - Як Ви, як колишній голова обласного штабу "Нашої України" на виборах 2002 року до ВР України, розцінюєте позицію Президента В.Ющенка стосовно русинського руху на Закарпатті? Раніше ми вже бачили мовчазну згоду Президента В.Ющенка, коли ставили пам'ятник Катерині ІІ в Одесі. Я хотів би чітко окреслити дві різні часові межі – те що було в 2002 році і те, що є сьогодні. У 2002 році я, як позапартійний, очолював штаб "Нашої України" в Івано-Франківській області, щиро вірив і гадаю не тільки я один, що у протиборстві із кучмізмом, це є реальний шанс об'єднати здорові національні сили. Нині я - член всеукраїнського об'єднання "Свобода", і через призму років аналізую, як здійснювалася технологія паразитування на популярній в народі ідеї консолідації. Якщо пригадуєте тоді, у 2002 році, утворився блок із 10-ти політичних сил. Головний месидж передвиборчої пропагади був такий – спочатку єдиний блок, а потім єдина партія. Як виявилося, ним спекулятивно дурили людей аж до сьогоднішнього дня. З того блоку єдина партія так і не була створена, а потім і він сам розсипався. Коли наступили президентські вибори 2004 р., було створено новий блок, але вже у меншому форматі. Але цей факт подавався суспільству як величезне досягнення і знову лунала обіцянка про “створення єдиної партії”. При цьому логічно постає питання, – а для чого було руйнувати вже досягнутий рівень консолідації? Після цих виборів “єдиної” партії так і не було створено, натомість появилася ще одна – "Народний Союз Наша Україна". Створена, до слова кажучи, на кращих кадрах національно-демократичних і націоналістичних сил. НСНУ практично спаразитувала на них. А потім вибори 2006 і тим більше 2007 року, і знову паразитування на ідеї створення єдиної партії. Мало того, що вона так не була створена, але й сама НСНУ розпалася на дві партії. А щодо оцінок дій чи бездіяльності Президента В. Ющенка, то ми послуговуємося чітким алгоритмом: в націозахисних діях його підтримуємо, а в антинаціональних - засуджуємо. Звичайно, що коли я очолював обласний штаб “Нашої України”, який, до речі здобув найкращі результати в Україні, то не міг собі уявити, що колись із його мовчазної згоди в Україні так активно розвиватимуться сепаратиські рухи та вшановуватиметься пам'ять тих російських царів, які найбільше відзначилися нищенням українства. - Але пам'ятаємо, що мер Одеси Е.Гурвіц, був депутатом Верховної Ради від "Нашої України"... Так, і я неодноразово висловлював критичну оцінку цьому фактові. Принагідно зазначу, що мені часом дають запитання: ти сьогодні критикуєш "Нашу Україну", а ще вчора сприяв її становленню, під час Помаранчевої революції був польовим командиром Івано-Франківського майдану. По-перше, для мене тодішня участь у вказаних подіях була не участю у політичному проекті під назвою "Наша Україна", бо інакше я б не відкинув запрошення залишитися у його рамках. Я ж це використав як прийнятну для мене форму боротьби проти того зла, яке загрожувало українському національному організмові – проти авторитарного режиму Кучми. І, по-друге, як представник ВО "Свобода", я критично ставлюся не тільки до "Нашої України", але й до БЮТ та партії Регіонів. Тому, що всі вони мають однакове олігархічне, як прийнято в народі казати, коріння. А якщо говорити з точки зору політичної науки, то ці сили створені для захисту корпоративних інтересів трьох відповідних фінансово-промислових угрупувань і не мають в своїй основі жодної ідеології. Е.Гурвіц був тільки одним елементом із того ланцюжка фактів, що накопичувались і в сумі вказували на неукраїнську сутність “Нашої України”. До слова кажучи, а хто ініціював розгляд русинського питання на сесії Закарпатської обласної ради? - Представник блоку "Наша Україна"! Сама ж фракція "Нашої України" голосувала за визнання русинів окремою нацією разом з частиною блоку Юлії Тимошенко та фракцією партії Регіонів. Аж дивно, яка консолідована позиція цих конкурентних політичних сил у питанні ескалації закарпатського сепаратизму! Я можу додати факт, який свідчить, що у своїй кадровій основі всі ці сили родом із комуністичного минулого. Адже під час розпаду Радянського Союзу русинський рух на Закарпатті був підспудно підтримуваний комуністичною номенклатурою. Цим самим вона закладала бомбу сповільненої дії під молоду Українську державу, яка тільки-но народжувалася. Питання полягало в тому, хто і коли ту бомбу використає. На догоду політичній коньюнктурі її спочатку використала "Наша Україна", ймовірно, для того щоб перед виборами 2007 року здобути голоси прихильників такзваного русинського руху. А потім із підтримкою нагодилися дві інші неукраїнські олігархічні сили. - Ми знаємо хто контролює Закарпаття. То для чого В.Балозі автономізація цього регіну? Дехто говорить, що це його політичний козир в політичних іграх, які відбуваються в Україні. Але політичні ігри за визначенням є іграми командними… - Який Ваш прогноз, як будуть розвиватись події у 2009 році? Давати прогнози в Україні – справа дуже невдячна. Дострокові вибори 2007 року були абсолютно не прогнозовані і для їх проведення не існувало соціальної основи. Скоріше всього, що вибори будуть, бо та конфігурація політичних сил, яка на сьогодні є у ВР, не може привести до створення якоїсь стабільної коаліції. Отже, ВР не зможе ефективно працювати і тоді єдиний вихід її переобрати. Інше питання до якого часу протягнеться невизначений період? Він може тривати максимум до кінця весни, а далі розпочнуться вибори Президента і він не матиме право розпускати ВР. - За певних обставин дочасні вибори до ВР України можуть пройти в один день з виборами Президента України. Кого буде підтримувати "Свобода" у другому турі? "Свобода" буде мати свого кандидата на президентську посаду і ним буде лідер "Свободи" Олег Тягнибок. Не будемо забігати наперед й гадати на кавовій гущі, хто пройде у другий тур. Сподіваюся, що у другому турі нам доведеться спілкуватися з іншими силами на предмет підтримки Олега Тягнибока. - Ваша політична сила ВО "Свобода" виступає за скасування статусу автономії у Криму. Розкажіть, як на практиці це можна зробити? Для цього існує відповідна законодавча база. Зміна територіального устрою України можлива через проведення Всеукраїнського референдуму. Саме на ньому український народ мав би висловитись, чи потрібна автономія в Криму, а чи ні. Повторю, народ всієї України, а не мешканці одного тільки Криму. В свою чергу, референдум може бути проведений відповідно до указу Президента України, або рішення Верховної Ради, або ж за народною ініціативою. В останньому випадку треба зібрати 3 млн. підписів. Ми пропонували такзваній демократичній коаліції у парламенті питання про зміну статусу Криму з автономного на обласний поставити у порядок денний сесії Верховної Ради. Коли ж цього не сталося, то у нас залишився шлях ініціювати збір підписів. Майже у всіх областях України ми організували проведення зборів для створення ініціативних груп. Але сьогодні ЦВК під різними приводами одне за одним відхиляє подання на їх створення. Зрозуміло, що це діється за вказівкою функціонерів вищих органів влади. Таким чином, наша ініціатива про проведення Всеукраїнського референдуму стала тестом на демократичність держави. Насправді ніякої демократії, як влади народу, в нашій державі не існує. Влада боїться ролі народу у вирішенні найважливіших проблем суспільства. Адже сьогодні всі розуміють, що в Україні є проблема Криму. Так чому не послухати думку українського народу з цього приводу, як це пропонує зробити “Свобода”? -А Ви не вважаєте, що відміна автономії в Криму стане каталізатором масових безпорядків? А я Вам хочу поставити зустрічне питання, а ви не вважаєте, що толстовська теза "непротивлення злу насиллям" вже показала свою невиправданість, коли була застосована чи то до агресора Гітлера і нацистської Німеччини, а чи до агресора Сталіна і Радянського Союзу? Ми вважаємо, що існування автономії Криму становить загрозу існування України і є воротами для російської агресії проти нашої держави. З якого часу захист територіальної цілісності держави вже розглядається як дестабілізація? Що, чекати щоб в Криму розвинувся такий сценарій, як в Південній Осетії? Давайте проаналізуємо ситуацію в Південній Осетії. Вона один до одного схожа на кримську. Що сталося в Південній Осетії? Вона захотіла від'єднатися від Грузії, а Грузія оберігаючи свою територіальну цілісність, взялася наводити у цій частині своєї держави порядок. А у цей час особи яким було надано громадянство Росії, а воно було надано чи не всьому керівництву П.Осетії, звертаються до Росії по допомогу із закликом захистити своїх співгромадян. В результаті, Росія вводить війська на територію Грузії. А що, в Криму не може бути так само? Там сьогодні, за різними даними, від 50 до 200 тис. громадян Росії. Ми не даремно давали запит про те, чи особи, які належать до керівництва Криму, не являються громадянами Росії. Хотілося б, щоб СБУ перевірило цю інформацію. Зверніть увагу - те, що відбувається у Закарпатті, є продовженням кримського синдрому. Адже сепаратисти в Закарпатті рівняються на автономію Криму. Для них Крим - це прецедент: якщо Крим має статус автономії, то чому його не може мати Закарпаття? Отож, кримське питання не потрібно відкладати на завтра, а слід вирішувати вже сьогодні. Будь-які посилання на те, що мовляв, "не дратуй москаля, щоб він не розізлився" – це прояв слабкості. Це – брак політичної волі вищого проводу Української держави, яка вже мала достатньо часу, аби повноцінно інтегрувати Крим в цілісний український політичний, економічний, інформаційний простір. - На кого Ви будете спиратись в Криму проводячи свою політику? Якою ви бачите роль кримсько-татарського руху в питанні автономізації? Адже інколи кримських татар називають найбільшими українцями в Криму, вони фактично єдина організована проукраїнська сила, мало не "осердя українства"? Я в це не вірю. Осердям України може бути тільки українець, а не татарин, не грузин і не росіянин. Інше питання, що кримські татари хотіли б використати існуючу ситуацію, щоб в подальшому перетворити кримську автономію в кримсько-татарську національну автономію. Для України чи кримсько-татарська, а чи російська автономія в Криму, а вона де-факто і є такою, однаково загрожують цілісності держави. Тому що принципово і концептуально для будь-якої молодої національної держави, яка тільки-но стає на ноги і розбудовує свої основи, що будь-які федеративні утворення – це загроза для її цілісності, постійно діюча загроза дезінтеграції. - "Свободі" приписують антисемітизм, зокрема згадують висловлювання О.Тягнибока. Яка ж все-таки позиція партії "Свобода" стосовно антисемітизму? "Свобода" базує свою діяльність на ідеології українського націоналізму. Кожен націоналізм має за мету захист інтересів власної нації. Ми з любов'ю ставимося до власної нації, а інші поважаємо настільки, наскільки вони поважають нас. Звичайно, якщо хтось паплюжить нашу державу і наші національні цінності, а чи скоїв злочин проти України і українців, то, незалежно від національної приналежності, він стає ворогом українства і українських націоналістів. Якщо ж ознакою антисемітизму є вживання слова "жид" , – то це повна дурня. Не розумію, чому представники цієї нації вважають його образливим? Невже їм так милі традиції радянського тоталітаризму, який їх переслідував і при якому в обіг для означення юдеїв було введено термін "єврей"?! В той же час саме термін "жид", а не "єврей", вживався сотні років на теренах Західної України, Західної Білорусії, Польщі і Литви. Вам мабуть відомо, що термін "жид" і сьогодні є офіційно прийнятим у Польщі. Мені навіть доводилося переглядати їхній тамтешній журнал “Слово жидовске”. То чому жид у Польщі є жидом, а в Україні він вже єврей і на “жида” ображається? - Як ви ставитесь до того, що дехто ототожнює "Свободу" з гаслами "Бий жида і москаля"? Є велика різниця між націоналізмом і шовінізмом. Націоналізм – це любов і готовність захищати своє. Шовінізм – це зверхність до інших, готовність до загарбання чужого. Повторю, ми - українські націоналісти, а не шовіністи. Якщо ж представники означених Вами національних меншин в Україні з пропагандистською метою приписують “Свободі” такі гасла, то це є не що інше, як прояв їхнього комплексу вини перед українським народом. - В останніх виборах мера Івано-Франківська Ви зайняли друге місце і від того часу постійно утримуєте його в рейтингах кандидатів на цю посаду. Чи не збираєтеся знову поборотися за неї? Про це ще рано говорити. - А як Ви оцінюєте діяльність нинішнього мера Віктора Анушкевичуса? Для оцінки також буде свій час. А наразі слід дати чоловікові спокійно допрацювати, аби потім він не мав підстав так нарікати, як це було весь перший рік його перебування на посаді – гейби всі негаразди у місті були чи то через попередню владу, то через дії опонентів. - Мер міста Калуша, колишній народний депутат України І.Насалик повідомив про те, що він має намір брати участь у дострокових парламентських виборах і йому вже надійшли пропозиції від трьох політичних сил, однак це не БЮТ і не Партія Регіонів. Чи надходили пропозиції І.Насалику від "Свободи"? Я не зовсім розумію суть питання. Адже пан І.Насалик очолює обласну організацію УНП, зовсім недавно відвоювавши її в тяжких боях із В. Анушкевичусом. А тому від яких ще партій він може чекати запрошень? Хіба партія не для того створюється й існує, аби вести боротьбу за владу?! Розмову вів Сергій Стефанко, "Остров"
